виблий

А, -е, інд.-авт. Дієпр. до вибити.

За життя — розплата:

лізь до могил до виблих. (ЗД:83);

небокрай закушпелило виблий, видавалось: росли з води

лячні ноги, як білі риби. (ЗД:136).