1. Словник поетичної мови Василя Стуса

воловодити

волово́дити

Джуся, -дишся, недок., розм. 1. Надто повільно робити що-небудь, марнуючи час; 2. Водитися, возитися з ким-небудь.

Єси блажен

за те, що вже себе не воловодиш

надією, котра не береже,

а більше губить. (ЧТ:81);

...ніщо не родить,

і щось нас водить, воловодить,

а в очі сиплеться пшоно. (П-2:162).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воловодити — волово́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. воловодити — див. БАРИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. воловодити — -джу, -диш, недок., перех., розм. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. воловодити — ВОЛОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати. Справу з дозволом і друкованням [друкуванням] “Кобзаря” воловодили трохи не два роки (О. Кониський); – Тоді, може, й діла не будемо воловодити? (М. Стельмах). 2. діал. Словник української мови у 20 томах
  5. воловодити — див. баритися Словник синонімів Вусика
  6. воловодити — ВОЛОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати. — Тоді, може, й діла не будемо воловодити? (Стельмах, Хліб.., 1959, 63). Словник української мови в 11 томах
  7. воловодити — Воловодити, -джу, -диш гл. Долго тянуть дѣло, проволакивать, водить. За мною молодою усе парі ходять, усе парі ходять та й все воловодять. Грин. ІІІ. 245. Словник української мови Грінченка