1. Словник поетичної мови Василя Стуса

відрога

відро́га

И, ж., рідко. Відгалуження гори, стовбура дерева, дороги, ріки тощо.

Щоб там, де обрій оплели дороги,

уздріти царств понадземні відроги. (П-1:201).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрога — відро́га іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. відрога — -и, ж., рідко. Те саме, що віднога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрога — ВІДРО́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що відно́га 1. Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
  4. відрога — ВІДНО́ГА (відгалуження гори), ВІДРІ́Г, ВІДРО́ГА. Дорога веде вже через останні відноги гір (І. Франко); З високого берега було видно сині відроги гір (В. Собко); Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Ю. Мушкетик). Словник синонімів української мови
  5. відрога — ВІДРО́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що відно́га. Половину місця, під котрим біжать у глибину кварцові жили, прикриває відрога гори (Мушк., Серце.., 1962, 240). Словник української мови в 11 томах