1. Словник поетичної мови Василя Стуса

галайда

галайда́

И, ч. і ж., діал. Бродяга.

Як судилося нам, так і треба —

упізнай собі галайду. (П-1:104).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галайда — галайда́ іменник чоловічого роду, істота * Але: дві, три, чотири галайди́ діал. Орфографічний словник української мови
  2. галайда — -и, ч. і ж., діал. Бродяга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галайда — ГАЛАЙДА́, и́, ч. і ж., діал. Те саме, що бродя́га; волоцюга (у 1 знач.). Там, де гуляв бездомний галайда, Висвячувався Гонта в гайдамаки, Там вибухнула сила молода (Д. Павличко); – Роман наш галайда, – відмахувалась мати. Словник української мови у 20 томах
  4. галайда — див. легковажний; подорожній Словник синонімів Вусика
  5. галайда — БРОДЯ́ГА (бездомна, зубожіла людина, яка не має постійного місця проживання, сталого заняття), ВОЛОЦЮ́ГА зневажл., МАНДРЬО́ХА зневажл., ПРОЙДИ́СВІТ зневажл., ПРИБЛУ́ДА зневажл., БУРЛА́КА заст., БУРЛА́К заст. рідко, БЛУДЯ́ГА діал., ГАЛАЙДА́ діал. Словник синонімів української мови
  6. галайда — ГАЛАЙДА́, и́, ч. і ж., діал. Бродяга. Словник української мови в 11 томах
  7. галайда — Галайда, -ди м. Скиталецъ, бездомный. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка