1. Словник поетичної мови Василя Стуса

гомункул

(від лат. homunculus — маленька людина), -а, ч. За уявленнями середньовічних алхіміків, маленька, схожа на людину істота, яку можна штучно створити (у колбі).

Я чую — раптом надірвуться груди,

І серце вискочить, немов гомункул... (Кр:219).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гомункул — гому́нкул іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гомункул — гомункулус, -а, ч. Людська істота, яку, за уявленням середньовічних алхіміків, можна створити хімічним способом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гомункул — ГОМУ́НКУЛ, ГОМУ́НКУЛУС, а, ч. За уявленнями середньовічних алхіміків – людська істота, яку можна створити хімічним способом (виростити у колбі). Гомункулом не замінить людини, Хоч вірю в міць і творчий дух реторт (М. Словник української мови у 20 томах
  4. гомункул — гому́нкул, гому́нкулус (від лат. homunculus – маленька людина) за уявленнями середньовічних алхіміків, маленька, схожа на людину істота, яку можна здобути штучно. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гомункул — ГОМУ́НКУЛ, ГОМУ́НКУЛУС, а, ч. Людська істота, яку, за фантастичним уявленням середньовічних алхіміків, можна створити хімічним способом. Гомункулом не замінить людини, Хоч вірю в міць і творчий дух реторт (Рильський, II, 1946, 8). Словник української мови в 11 томах