дивновзір
дивновзі́р
Зору, ч., інд.-авт. Похідне від дивний і зір.
Там крила птаства рясно миготіли,
мережилася зелень дивновзором,
а душу вже поймав самодоходжень
зухвалий холод і зухвалий жах. (П-2:118).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me