довгоголосся

довгоголо́сся

Я, с., інд.-авт. Похідне від довгий і голос.

Довгоголосся діатриб

І требні витребені трати. (Т.1, кн.2:137).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me