1. Словник поетичної мови Василя Стуса

моріг

морі́г

Морогу, ч. Густа молода трава; мурава.

Іще на ранньому лужку

не кільчиться моріг... (ЗД:117);

Скоро, скоро стане сніг,

запарують ниви,

жде — не діждеться моріг

сонця, грому, зливи. (П-2:150).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моріг — морі́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. моріг — Муріг, мурава, муравка, трава, травка; моріжок. Словник синонімів Караванського
  3. моріг — див. низовина; трава Словник синонімів Вусика
  4. моріг — -рогу, ч. Густа молода трава; мурава. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. моріг — МОРІ́Г, ро́гу, ч. Густа молода трава; мурава. Моріг зелений перерізується посередині .. стежкою (М. Коцюбинський); Тихая долина, Моріг зелененький. Я стояла й визирала, Чи не йде миленький (А. Словник української мови у 20 томах
  6. моріг — МОРІ́Г, МОРІЖО́К, МУРАВА́. Врешті всі ми вдяглися і сиділи на теплім морогу над кручею річки (О. Досвітній); На моріжку під вбогим тином сиділа жінка з дитиною (Вас. Шевчук); Він пішов по Галю, а жінка сіла на мураві, щоб її менше видно було, і стала чекати (О. Кундзич). Словник синонімів української мови
  7. моріг — Морі́г, -рогу́, на -розі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. моріг — МОРІ́Г, ро́гу, ч. Густа молода трава; мурава. Моріг зелений перерізується посередині.. стежкою (Коцюб., 1,1955,458); Тихая долина. Моріг зелененький. Я стояла й визирала. Чи не йде миленький (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах