мосяжний

(мосянжний), -а, -е, рідко. Прикм. до мосяж — латунь. Латунний.

Гойдається навіть, а сонце — не гасне,

і грає в пожежах мосяжна сосна. (П-1:28);

За частоколом років

і зчастих бід, за німотою снів

лягла долина. Мати і мосянжний

ранковий подзвін од монастиря. (ЧТ:95).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мосяжний — Мося́жний: — із жовтої міді, латунний [III,IV,V] — латунний [18] — латунний, мідний [II] — мідний [47] Словник з творів Івана Франка
  2. мосяжний — мося́жний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  3. мосяжний — Мося́жний. Латунний. Льорнети парискі, далековиди в оправі мосяжній, ніклевій і иньшій (Б., 1905, рекл.); Також п’ять- до десять процентовий розтвір потасу нищить мохи і порости, але при тім не треба уживати мосяжних або мідяних сикавок... Українська літературна мова на Буковині
  4. мосяжний — -а, -е, рідко. Прикм. до мосяж; латунний. Мосяжне виробництво. || Зробл. з мосяжу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мосяжний — МОСЯ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Прикм. до мося́ж; латунний. Мосяжне виробництво; // Зробл. з мосяжу. Він видобув із свойого мішка велику дерев'яну орендарську люльку в мосяжній окові (І. Франко); Широкий у півстану ремінь .. Словник української мови у 20 томах
  6. мосяжний — мосяжний латунний (ст): Мосяжні спинки ліжок виблискували на полудневому сонці (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мосяжний — ЛАТУ́ННИЙ (виготовлений з латуні; кольору латуні), МОСЯ́ЖНИЙ (МОСЯ́НЖНИЙ) зах., поет., МОСЯ́НЖЕВИЙ (МОСЯ́НЖОВИЙ) зах., поет. Без будь-якої потреби лапнувся (генерал) за зброю на добротних ременях з блискучими латунними пряжками (І. Словник синонімів української мови
  8. мосяжний — МОСЯ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Прикм. до мося́ж; латунний. Мосяжне виробництво; // Зробл. з мосяжу. Він видобув із свойого мішка велику дерев’яну орендарську люльку в мосяжній окові (Фр., III, 1950, 221); Широкий у півстану ремінь.. Словник української мови в 11 томах
  9. мосяжний — Мося́жний, -а, -е Изъ желтой мѣди. Шух. І. 285. Словник української мови Грінченка