1. Словник поетичної мови Василя Стуса

мім

(< грец. mimos — лицедій), -а, ч. 1. Народна вистава у Стародавній Греції і Римі. 2. Актор такої вистави. 3. Актор пантоміми.

На тихім озері нічнім, де ряска й жабуриння,

небесний янгол, милий мім і стужене радіння. (П-2:142).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мім — мім іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мім — -а, ч. 1》 У стародавніх Греції та Римі – невелика імпровізована вистава, яка виконувалася мандрівними артистами. 2》 Актор пантоміми. 3》 Те саме, що міміст 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мім — МІМ, а, ч. 1. У стародавній Греції та Римі – невелика імпровізована вистава, яка виконувалася мандрівними артистами. 2. Актор, який брав участь у такій виставі. Словник української мови у 20 томах
  4. мім — (від грец. μίμος – наслідування, наслідувач) 1. В античному театрі комедійний жанр, який поєднує імпровізований діалог, пісні, танці. 2. Актор, який виступав у такому жанрі. 3. В сучасному театрі – актор пантоміми. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мім — МІМІ́СТ (актор), МІМ, МІ́МІК заст. (Меценат:) Нехай тим часом тут поскачуть міми (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  6. мім — Мім, -ма; мі́ми, -мів (актор) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мім — МІМ, а, ч. 1. У стародавній Греції та Римі — невелика імпровізована вистава, яка виконувалася мандрівними артистами. 2. Актор, який брав участь у такій виставі. Словник української мови в 11 томах