наднебо

надне́бо

А, с., інд.-авт. Похідне від над і небо.

Були мої моління всує –

Бог не почув і не простив,

і вже її душа прямує

в наднеба синь. (П-2:114).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me