1. Словник поетичної мови Василя Стуса

обора

обо́ра

И, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби.

Та погляд застує імла,

і ти, мов лев, у цій оборі,

де стільки кроків в коридорі, —

аж світ зайшовся дубала! (П-1:30).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обора — Обо́ра: — відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби; загорода, загін [51] — загорода для скоту [IV] — обора [14, с. 262] – “місце, на якому розташовуються будинок і господарські споруди; садиба, обійстя” [СБГ, ІІ, с. 10]; [ІЦ-2009] обо́ра: скотный дворъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. обора — обо́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. обора — Обора, збірн. Череда. Окрім стаций для плеканя худоби істнують і так звані чистокровні обори, що виховують чистокровний і расовий відповідний приховок лиш одної раси. Українська літературна мова на Буковині
  4. обора — див. ЗАГОРОДА. Словник синонімів Караванського
  5. обора — див. прибудова Словник синонімів Вусика
  6. обора — -и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби. || Загорода, загін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. обора — ОБО́РА, и, ж. Відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби. Сонце сіло вже за гори, Як добігли до обори, Де багатий жив Охрім (Фр., XII, 1953, 18); Чутно, як худоба в оборах важко сопе та Гафійка нерівно дихає поруч Маланки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. обора — ОБО́РА, и, ж. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби. Сонце сіло вже за гори, Як добігли до обори, Де багатий жив Охрім (І. Франко); Чутно, як худоба в оборах важко сопе (М. Словник української мови у 20 томах
  9. обора — Загін (загороджене місце) для худоби, корівник, стійло; худоба; яма для гною Словник застарілих та маловживаних слів
  10. обора — ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА (ВОЛЬЄ́Р), ОЦА́РОК рідко. Словник синонімів української мови
  11. обора — Обо́ра, -ри, -рі; обо́ри, обо́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. обора — Обора, -ри ж. 1) Загонъ (загороженное мѣсто для скота). Сімсот овець на оборі. н. п. Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови. Мет. 2) Желобокъ въ видѣ круга, сдѣланный циркулемъ или подобнымъ инструментомъ въ деревѣ — напр. Словник української мови Грінченка