опорятунок

У, ч., інд.-авт. Дія за знач, опорятувати.

Він опорятунок,

я ж білоусто мовлю: порятуй... (ВЦ:195);

лиш дві руки, як два крила,

шукають безнастанно

опорятунок — угорі,

в осліплій сивій висі. (ЧТ:32).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me