ослави
осла́ви
Ослав, мн., інд.-авт. Похідне від ославити.
— На дворі дощ? — я запитав.
— А так, на небі ні хмарини.
І сльози на очах дружини
від сподівань і від ослав. (ВЦ:191).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
осла́ви
Ослав, мн., інд.-авт. Похідне від ославити.
— На дворі дощ? — я запитав.
— А так, на небі ні хмарини.
І сльози на очах дружини
від сподівань і від ослав. (ВЦ:191).