паніготь
пані́готь
Панігтя, ч., інд.-авт. Похідне від ніготь.
І разом з тобою ми заходимося визбирувати
роздаровані уста, очі, пам 'яті,
погляди, губи, плечі,
розшукаємо – все до найменшого панігтя... (ЗД:58).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me