паніготь

пані́готь

Панігтя, ч., інд.-авт. Похідне від ніготь.

І разом з тобою ми заходимося визбирувати

роздаровані уста, очі, пам 'яті,

погляди, губи, плечі,

розшукаємо – все до найменшого панігтя... (ЗД:58).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me