паскін
па́скін
Паскону, ч., інд.-авт. Похідне від па... ("подібний") і скін. Щось, що нагадує скін, почуття скону.
Тут паверх, паниз, пажиття і паскін,
переступай лискуче лезо меж,
і рідні лиця за порожні маски
тобі здадуться з понадгірних веж. (П-1:167).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me