поніч

по́ніч

Поночі, ж., інд.-авт. Похідне від по... і ніч.

Громадились тороси криги, поніч

голодними світилася очима... (Т.1, кн.2:129);

Я чую враз зірвусь. Риданням поночі.

І перетягну горло, мов жгутом,

Затисненим в кулак промінням місячним. (Т.1, кн.2:199).