самокружеляння
Я, с., інд.- авт. Похідне від само... і кружеляння.
А ти шугай — у самокружелянні
(немов планета згасла? чи болід?)
Тут ані дня, ні ночі, ні світання,
і почезає за тобою слід. (ЧТ:59).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me