самокружеляння

Я, с., інд.- авт. Похідне від само... і кружеляння.

А ти шугай — у самокружелянні

(немов планета згасла? чи болід?)

Тут ані дня, ні ночі, ні світання,

і почезає за тобою слід. (ЧТ:59).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me