стогори
стого́ри
Стогір, мн., інд.-авт. Похідне від сто і гори.
Я вийду в ніч, я позирну туди,
де захід за стогорами палає. (П-2:13);
Там, за кандзюбою стогір,
за кайданами стриму
збігає вік наперекір
огню притомі диму. (П-2:285).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me