стожарний

стожа́рний

А, -е, інд.-авт. Похідне від сто і жарний.

Сяде сонце на сопку, скаженіє бичарня,

заховайся в коробку там, де сонце стожарне... (П-2:166-167);

Паду в траву на цей цвинтарний

кульбабин зойк, кульбабин пух,

на розсип рос і на стожарний

пожежний виквіт довгих скрух. (П-2:184).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me