стожарний
стожа́рний
А, -е, інд.-авт. Похідне від сто і жарний.
Сяде сонце на сопку, скаженіє бичарня,
заховайся в коробку там, де сонце стожарне... (П-2:166-167);
Паду в траву на цей цвинтарний
кульбабин зойк, кульбабин пух,
на розсип рос і на стожарний
пожежний виквіт довгих скрух. (П-2:184).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me