сто-морози
сто-моро́зи
Ів, мн., інд.-авт. Похідне від сто і морози.
Так стій і стій і стій і стій,
дубій на сто-морозах,
о будь ти проклят, часе мій,
в усіх своїх погрозах. (П-2:24).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me