сто-морози

сто-моро́зи

Ів, мн., інд.-авт. Похідне від сто і морози.

Так стій і стій і стій і стій,

дубій на сто-морозах,

о будь ти проклят, часе мій,

в усіх своїх погрозах. (П-2:24).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me