тонкоголосити

тонкоголо́сити

Шу, -сиш, недок., перех., інд.-авт. Похідне від тонко і голосити.

Десь цілу ніч тонкоголосить мати

а доля пише пальчиком хрести. (ЧТ:103);

Нехай-но і помру —

та він за мене відтонкоголосить

про тисячі пропащих вечорів... (П-1:47).