синекдоха
(гр. synekdochе — співвіднесення) тpоп, вид метонімії, вислiв, заснований на кiлькiсному зiставленнi пpедметiв, на замiнi “ми” замість “я”, частиною цiлого, одним — сукупностi і навпаки: А штани та каpтузи посiдали на вози (С. Олiйник); фігура слова, що надає йому ширшого значення, ніж звичайно.
Джерело:
Словник стилістичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синекдоха — сине́кдоха іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- синекдоха — -и, ж., літ. Один із тропів, для якого характерне вживання назви частини замість цілого, видового поняття замість родового, однини в значенні множини або навпаки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синекдоха — СИНЕ́КДОХА, и, ж., літ. Один із тропів, для якого характерне вживання назви частини замість цілого, видового поняття замість родового, однини в значенні множини або навпаки. Словник української мови у 20 томах
- синекдоха — сине́кдоха (грец. συνεκδοχή, від σύν – разом і εκδοχή – переймання) один із засобів підсилення виразності художньої мови, різновидність метонімії. Заснована на кількісному зіставленні предметів, явищ, на заміні частиною цілого, одним предметом – сукупності їх. Словник іншомовних слів Мельничука
- синекдоха — Сине́кдоха, -хн; -дохи, -дох Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- синекдоха — СИНЕ́КДОХА, и, ж., літ. Один із тропів, для якого характерне вживання назви частини замість цілого, видового поняття замість родового, однини в значенні множини або навпаки. Словник української мови в 11 томах