баб’ячий

БА́Б’ЯЧИЙ, а, е. Прикм. до ба́ба¹ 3.

[Xрапко:] Ця [Галька], здається, змогла б дати мені підпомоги. Та що? Не баб’ячих рук це діло (Мирний, V, 1955, 122);

В кількох кроках від лугу, звідки вжед олинав баб’ячий сміх і гуки, Ксеня обережно спинила Любу за рукав (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 256);

// Такий, як у баби; власт. бабі, бабам.

Зморшкувате баб’яче обличчя дідугана почервоніло від хвилювання (Донч., III, 1956, 324).