1. Словник української мови в 11 томах

балабайка

БАЛАБА́ЙКА, и, ж., діал. Балалайка.

Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Мирний, II, 1954, 194);

Молодий боєць уже не в силі був розплутати — існує перед ним сонце, обриси недалекого міста, бренькіт балабайки.. чи це він все ще снить (Сміл., Зустрічі, 1936, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балабайка — балаба́йка іменник жіночого роду балалайка діал. Орфографічний словник української мови
  2. балабайка — -и, ж., діал. Балалайка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балабайка — БАЛАБА́ЙКА, и, ж., діал. Балалайка. Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Панас Мирний); Десь за стіною грали на балабайці (В. Словник української мови у 20 томах
  4. балабайка — Балабайка, -ки ж. Балалайка. Рудч. Ск. І. 18. Мкр. Н. 16. Грати у балабайку. ум. балабаєчка. Словник української мови Грінченка