балагульський
БАЛАГУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до балагу́ла.
На шляху задзвенів балагульський дзвоник, промчали коні, п’яна весільна пісня покотилася попідвіконню (Стельмах, II, 1962, 390);
// Належний балагулі (в 2 знач.).
Велика балагульська бричка підкочувалась під один з багатших домів (Коцюб., II, 1955, 174).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балагульський — балагу́льський прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- балагульський — -а, -е. Прикм. до балагула. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балагульський — БАЛАГУ́ЛЬСЬКИЙ, а, е, заст. Прикм. до балагу́ла. На шляху задзвенів балагульський дзвоник, промчали коні, п'яна весільна пісня покотилася попідвіконню (М. Стельмах); // Належний балагулі (у 2 знач.). Велика балагульська бричка підкочувалась під один з багатших домів (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
- балагульський — Балагу́льський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- балагульський — Балагульський, -а, -е Относящійся къ балагул'ѣ. Балагульський віз. Грин. I. 55. Словник української мови Грінченка