1. Словник української мови в 11 томах

бандит

БАНДИ́Т, а, ч. Озброєний грабіжник, розбійник.

Напружено вслухалася [Федора Михайлівна] в голоси, вони вже чулися в сінях. Може, бандити? (Панч, В дорозі, 1959, 73);

// зневажл. Про того, хто належить до контрреволюційної банди, ворожого війська, або про шпигуна, диверсанта і т. ін.

На Київщині орудувала куркульська банда отамана Зеленого. Бандити вбивали партійних і радянських працівників, тероризували населення (Іст. УРСР, II, 1957, 157);

Смерть бандитам! Смерть фашистам! Сміливо на бій! (Гонч., Вибр., 1959, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандит — (той, хто займається протиправними діями) грабіжник, нальотник; (насильством) насильник, розбійник, головоріз, гангстер, підсил. розбишака, (можливо з перен. відтінком) пірат. Словник синонімів Полюги
  2. бандит — банди́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. бандит — Грабіжник, розбійник, розбишака, зарізяка, різун, горлоріз, (на Заході) ґангстер, (член мафії) мафіозо; бандита, Словник синонімів Караванського
  4. бандит — Гайдабура, опришок, розбишака, харциза, харцизяка, див. розбійник, пірат, рабівник Словник чужослів Павло Штепа
  5. бандит — [бандит] -та, м. (на) -тов'і /-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. бандит — -а, ч. Озброєний грабіжник, розбійник. || зневажл. Про того, хто належить до банди, ворожого війська або про диверсанта і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. бандит — БАНДИ́Т, а, ч. Озброєний грабіжник, розбійник. Напружено вслухалася [Федора Михайлівна] в голоси, вони вже чулися в сінях. Може, бандити? (П. Панч); Бандити приступили до розбитих вікон і прислухалися (О. Бердник); // зневажл. Словник української мови у 20 томах
  8. бандит — А, ч. 1. ірон. Друг. 2. Добрий знайомий. 3. Ігровий автомат. Мій з автоматів не вилазить — половину зарплати просиджує за бандитом. Словник сучасного українського сленгу
  9. бандит — (-а) ч.; мол. Добрий знайомий. ПСУМС, 5. Словник жарґонної лексики української мови
  10. бандит — див. жорстокий; розбійник Словник синонімів Вусика
  11. бандит — БАНДИ́Т (людина, що займається бандитизмом); ГА́НГСТЕР, НАЛЬО́ТЧИК розм. (той, хто бере участь у збройних нападах на квартири і т. ін. з метою пограбування). Вантажник Григорій задумався. Словник синонімів української мови
  12. бандит — Банди́т, -та; -ди́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)