1. Словник української мови в 11 томах

бандурка

БАНДУ́РКА, и, ж. Зменш. до банду́ра.

Зробив [Котик] собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки (Укр.. казки, 1951, 45);

Ішло два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці погравае, а другий слухає (Україна.., І, 1960, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандурка — банду́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. бандурка — -и, ж. Зменш. до бандура. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бандурка — БАНДУ́РКА, и, ж. Зменш. до банду́ра. Зробив [Котик] собі бандурку, узяв мішок і молоток і пішов до лисиччиної хатки (з казки); Ішло два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає (з переказу). Словник української мови у 20 томах
  4. бандурка — Бандурка, -ки ж. 1) ум. отъ бандура. 2) = картопля. Вх. Пч. II. 36. Словник української мови Грінченка