1. Словник української мови в 11 томах

батькувати

БАТЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. перех. і без додатка. Лаяти, сварити, образливо згадуючи при цьому батька.

Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись… (Мирний, І, 1954, 153);

Потім доберем, кому дякувати, а кого батькувати (Головко, II, 1957, 257).

2. неперех., рідко. Бути батьком (у 1 і 3 знач.).

Ой і важко батькувати, маючи таку гарну та вродливу дочку, як Одарка в Юхима (Ле, Вибр., 1939, 99);

Батьку козацький, славний лицаре!.. Час-пора йти на Вкраїну батькувати… (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батькувати — батькува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. батькувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 перех. і без додатка.Лаяти, сварити, образливо згадуючи при цьому батька. 2》 неперех., рідко. Бути батьком (у 1, 3 знач.). 3》 Керувати. 4》 Бути тамадою. 5》 Розливати горілку по чарках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. батькувати — БАТЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. кого і без дод. Лаяти, сварити, образливо згадуючи при цьому батька. Він .. дав волю серцю, став батькувати, лаятись... (Панас Мирний); Потім доберем, кому дякувати, а кого батькувати (А. Головко). 2. рідко. Словник української мови у 20 томах
  4. батькувати — див. лаяти Словник синонімів Вусика
  5. батькувати — ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. батькувати — Батькува́ти, -ку́ю, -ку́єш, -ку́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. батькувати — Батькува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Бранить, задѣвать бранью отца. Вона як подивилась, давай його батькувати: «Ти, каже, сякий-такий сину!..». Рудч. Ск. II. 7. 2) Быть отцемъ. Мил. 210. Быть посаженнымъ отцемъ. Словник української мови Грінченка