безвір’я

БЕЗВІ́Р’Я, я, с.

1. Відсутність віри в кого-, що-небудь.

Не раз мене обгорне, мов туман. Страшного розпачу отрутнеє дихання. Тяжке безвір’я в себе, в свій талан (Л. Укр., І, 1951, 122).

2. Відсутність віри в бога; безбожність.

Складний шлях від віри в бога до безвір’я пройшов [робітник] (Наука.., 6, 1959, 50).