1. Словник української мови в 11 томах

бездовідний

БЕЗДО́ВІ́ДНИЙ, а, е, книжн. Який не потверджується доводами; бездоказовий.

Схильність до бездовідного мислення виховують усякого роду релігії (Логіка, 1953, 89).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездовідний — бездові́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездовідний — -а, -е, книжн. Який не потверджується доводами; бездоказовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездовідний — БЕЗДОВІ́ДНИЙ, а, е, книжн. Який не підтверджується доводами; бездоказовий. Бездовідне твердження. Словник української мови у 20 томах
  4. бездовідний — БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙ рідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно... Словник синонімів української мови