1. Словник української мови в 11 томах

беззмінний

БЕЗЗМІ́ННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний.

За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 409);

В зоні Полісся УРСР окремі колгоспи вирощують коноплі на спеціально виділених ділянках — коноплищах як беззмінну культуру (Колг. Укр., 11, 1956, 16);

// Який ніким, нічим не переривається; безперервний.

Вони беззмінну вахту тут нестимуть цілу осінь (Шер., Дружбою.., 1954, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззмінний — беззмі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. беззмінний — -а, -е. Який не зазнає змін, замін; постійний. || Який ніким, нічим не переривається; безперервний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззмінний — БЕЗЗМІ́ННИЙ, а, е. Який не зазнає змін, замін; постійний. За мить він [Сагайдачний] уже кликав Юзика, що став його беззмінним джурою (З. Тулуб); // Який ніким, нічим не переривається; безперервний. Вони беззмінну вахту тут нестимуть цілу осінь (М. Словник української мови у 20 томах
  4. беззмінний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови