1. Словник української мови в 11 томах

безкостий

БЕЗКО́СТИЙ, а, е. Без костей.

Говорить язик безкостий (Номис, 1864, № 1123);

*Образно. — Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки "безкості", що то показують з мечами штуки (Л. Укр., III, 1952, 447);

*У порівн. Борис дивився на широкі м’язисті Вальчині руки, які, взявши котрусь деталь, ставали наче безкостими (Гончар, II, 1954, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкостий — безко́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безкостий — -а, -е. Без костей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безкостий — БЕЗКО́СТИЙ, а, е. Без кісток. Говорить язик безкостий (Номис); * Образно. – Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки “безкості”, що то показують з мечами штуки (Леся Українка); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. безкостий — Безко́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. безкостий — Безкостий, -а, -е Не имѣющій костей, безкостный. Чуб. І. 314. Говорить язик безкостий та договориться до одного конця. Ном. № 1123. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий. (Заг. пьявка). Словник української мови Грінченка