безмір’я
БЕЗМІ́Р’Я, я, с. Те саме, що бе́змір 1.
У блакитному безмір’ї Сонце плине і палає (Щог., Поезії, 1958, 94);
Перед собою він бачив.. титанічне безмір’я снігів і хмар (Стельмах, Правда.., 1961, 12).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безмір’я — Безмі́р’я, -р’я, -р’ю, -р’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)