1. Словник української мови в 11 томах

безперестанний

БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, а, е. Який відбувається без перерв, не зупиняючись, не припиняючись; безперервний, постійний.

Настала осінь з її негодою, пішли дощі дрібні та безперестанні (Мирний, IV, 1955, 249);

Непевність та тривога, мов вогонь, жерли Гнатове серце, він аж зблід від безперестанного зворушення (Коцюб., І, 1955, 48);

Супротивників майже не видно. Тільки безперестанні кулеметні черги.. оповіщають про розмір і завзяття бою (Довж., Зач. Десна, 1957, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безперестанний — безпереста́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безперестанний — -а, -е. Який відбувається без перерв, не зупиняючись, не припиняючись; безперервний, постійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безперестанний — БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, а, е. Який відбувається без перерв, не зупиняючись, не припиняючись; безперервний, постійний. І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм, але Цей [Ісус Христос], що навіки лишається, безперестанне Священство Він має. Словник української мови у 20 томах
  4. безперестанний — див. вічний Словник синонімів Вусика
  5. безперестанний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ... Словник синонімів української мови
  6. безперестанний — Безпереста́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)