1. Словник української мови в 11 томах

безплотний

БЕЗПЛО́ТНИЙ, а, е, заст. Який не має тіла, плоті.

[Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті.. безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і "боротися в покорі" (Л. Укр., II, 1951, 236);

// перен. Який не має чітко окреслених рис; невиразний, схематичний.

Ми побачили й полюбили в "Прапороносцях" [О. Гончара] просту й красиву душу радянського воїна-переможця — постаті живої, не умовної, не безплотної, не схематичної, але водночас наче очищеної від всього дрібного, випадкового, минучого (Про багатство л-ри, 1959, 170).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безплотний — безпло́тний прикметник книжн. Орфографічний словник української мови
  2. безплотний — -а, -е, заст. Який не має тіла, плоті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безплотний — БЕЗПЛО́ТНИЙ, а, е, заст. 1. Який не має тіла, плоті. [Неофіт-раб:] Може ж, і по смерті .. безплотні душі ваші будуть вічно терпіти і “боротися в покорі” (Леся Українка); Здавалося, якісь безплотні істоти тихо пестили, гойдали, приколихували його... Словник української мови у 20 томах
  4. безплотний — БЕЗТІЛЕ́СНИЙ (позбавлений матеріальної оболонки, який не має тіла, плоті), БЕЗПЛО́ТНИЙ книжн. Став він для неї не живою істотою, не чоловіком, а спогадом, безтілесною тінню людини (З. Тулуб); Стара жінка мовчки поралась біля свого багаття.. Словник синонімів української мови