1. Словник української мови в 11 томах

безпомічний

БЕЗПО́МІЧНИЙ, а, е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий.

— Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий може розтоптати (Фр., IV, 1950, 142);

Як жива, виникла вона в його уяві, змарніла і безпомічна після хвороби (Головко, II, 1957, 516);

Ось чиїсь кулаки різко й сильно загрюкали в двері, а Метеличиха стоїть.. безпомічна, розгублена вкрай (Шиян, Гроза.., 1956, 187);

*Образно. Воно [життя] його кидало, як безпомічну тріску, з боку на бік, гнуло, нагинало (Мирний, IV, 1955, 173).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безпомічний — безпо́мічний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безпомічний — -а, -е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий. Безпомічна стара. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безпомічний — БЕЗПО́МІЧНИЙ, а, е. Нездатний сам собі допомогти, захистити себе; безпорадний, безсилий. – Що я тепер? Перед хвилею цар, а тепер голий, безпомічний хробак, котрого кождий [кожний] може розтоптати (І. Словник української мови у 20 томах
  4. безпомічний — див. слабий; слабодухий Словник синонімів Вусика
  5. безпомічний — БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙ підсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. безпомічний — Безпо́мічний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)