1. Словник української мови в 11 томах

безправ’я

БЕЗПРА́В’Я, я, с. Те саме, що безпра́вність.

Хто не цінить наданих йому прав, той сам приречений на безправ’я (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 70);

Жодна країна в Австро-Угорській імперії не зазнавала такого економічного гніту, політичного безправ’я й податкових страхіть, як зазнавала їх Східна Галичина (Козл., Відродження.., 1950, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безправ’я — Безпра́в’я, -в’я, -в’ю, -в’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)