безхліб’я

БЕЗХЛІ́Б’Я, я, с. Стан, коли немає хліба; голод.

То побило меншого брата в полі три недолі: Одно — безвіддя, А друге — безхліб’я, А трете — буйний вітер у полі повіває Та бідного козака з ніг валяв (Думи.., 1941, 91);

— Нічого, мамо, — сказала до свекрухи господарка хати, — хіба наше безхліб’я од ледарства? (Ю. Янов., Мир, 1956, 278).