безшлюб’я
БЕЗШЛЮ́Б’Я, я, с. Те саме, що безшлю́бність.
Порушення обітниці безшлюб’я й цноти кінчались [на Січі] завше страшною розплатою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 111).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безшлюб’я — Безшлю́б’я, -б’я, -б’ю, -б’ям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)