1. Словник української мови в 11 томах

бичування

БИЧУВА́ННЯ, я. с. Дія за знач. бичува́ти¹

[Долорос:] Я буду черницею. Обітницю мовчання, і посту, й бичування дам я богу (Л. Укр., III, 1952, 372);

Ованес Туманян вирішна боротися проти царського свавілля.. Не стогонами, не протестами тільки, ні! а висміюванням цих же самих нарів сатирою, бичуванням! (Тич., III, 1957, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бичування — бичува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бичування — -я, с. Дія за знач. бичувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бичування — БИЧУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. бичува́ти¹ 1. Звелів тисяцький у фортецю його [апостола Павла] відвести і звелів бичуванням його допитати (Біблія. Пер. І. Огієнка); [Долорес:] Я буду черницею. Словник української мови у 20 томах
  4. бичування — Бичува́ння, -ня с. Отглагольное сущ. отъ бичувати. Словник української мови Грінченка