благословляючий

БЛАГОСЛОВЛЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до благословля́ти.

Зіновій-Богдан.. торкнувся устами благословляючої руки (Ле, Хмельницький, І, 1957, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me