1. Словник української мови в 11 томах

ближчати

БЛИ́ЖЧАТИ, ає, недок. Ставати ближчим; наближатися.

Рев юрби ближчає (Л. Укр., III, 1952, 318);

А береги все насувалися, ближчали (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231)

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ближчати — бли́жчати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ближчати — -ає, недок. Ставати ближчим; наближатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ближчати — БЛИ́ЖЧАТИ, ає, недок. Ставати ближчим; наближатися. Рев юрби ближчає (Леся Українка); А береги все насувалися, ближчали (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. ближчати — НАБЛИЖА́ТИСЯ (НАБЛИ́ЖУВАТИСЯ рідше) до кого-чого і без додатка (про неживі предмети, явища природи тощо — переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ (ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ) розм. Словник синонімів української мови
  5. ближчати — Бли́жчати, -жчаю, -жчаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ближчати — Ближчати, -чаю, -єш гл. Приближаться, дѣлаться ближе. Словник української мови Грінченка