1. Словник української мови в 11 томах

близня

БЛИЗНЯ́¹, і́, тільки одн., ж. Близнята.

Дружина його народила близню (Ю. Янов., Мир, 1956, 133).

БЛИЗНЯ́² див. близня́та.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. близня — близня́ 1 іменник жіночого роду, істота близнята близня́ 2 іменник середнього роду, істота близнюк Орфографічний словник української мови
  2. близня — I -і, ж., діал. Близнята. II -яти, с., діал. Близнюк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. близня — БЛИЗНЯ́¹, і́, ж., діал. Двоє близнюків. Дружина його народила близню (Ю. Яновський); Довго-довго того вечора не спала близня i шепотiлася пiд кожухом (В. Винниченко). БЛИЗНЯ́² див. близня́та. Словник української мови у 20 томах
  4. близня — див. дитина Словник синонімів Вусика
  5. близня — Близня́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; близня́та, -ня́т, -ня́там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. близня — Близня, -няти с. 1) Ребенокъ близнецъ. 2) мн. Близнята. Двойни. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286. 3)мн. = близнюк 4. а. Kolb. І. 51. ум. близнятко, близняточко. ЗОЮР. І. 34. Словник української мови Грінченка