1. Словник української мови в 11 томах

бліндаж

БЛІНДА́Ж, а́, ч. Укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту групи воїнів від артилерійського та іншого вогню.

В кожному бліндажі було поруч по дві бійниці — і в кожній ясним кружальцем полискувало дуло кулемета (Вітч., 6, 1947, 123);

Ми гріли серце в бліндажі простою піснею людською (Уп., Вірші.., 1957, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бліндаж — блінда́ж іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бліндаж — -а, ч. Укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту групи воїнів від артилерійського та іншого вогню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бліндаж — Укопнозахист Словник чужослів Павло Штепа
  4. бліндаж — БЛІНДА́Ж, а́, ч. Укриття, влаштоване на бойових позиціях для захисту бійців від артилерійського та іншого вогню. Ми гріли серце в бліндажі простою піснею людською (М. Упеник); У кожному бліндажі було поруч по дві бійниці – і в кожній ясним кружальцем полискувало дуло кулемета (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  5. бліндаж — блінда́ж (франц. blindage, від blinder – покривати заслоном) оборонна; споруда з міцним покриттям для захисту бійців від вогню противника. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. бліндаж — Блінда́ж, -да́жу, -жеві; -да́жі, -жів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. бліндаж — (фр.) Тривке укриття бійців від вогню супротивника. Фортифікаційна споруда звичайно виконується у вигляді заглибленої в землю будівлі з масивними стінами і міцним дахом. Архітектура і монументальне мистецтво