1. Словник української мови в 11 томах

боговідступник

БОГОВІДСТУ́ПНИК, а, ч., заст. Той, хто відмовився від релігії, від віри в бога.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боговідступник — боговідсту́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. боговідступник — -а, ч. Той, хто відмовився від релігії, від віри в Бога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боговідступник — БОГОВІДСТУ́ПНИК, а, ч. Той, хто відмовився від релігії, від віри в Бога. Міцно в'їлося в ім'я Святополка тавро Окаянного, тобто боговідступника й облудника (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  4. боговідступник — див. грішник Словник синонімів Вусика
  5. боговідступник — ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії). Словник синонімів української мови
  6. боговідступник — Боговідсту́пник, -ка, -кові, -ку! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)