1. Словник української мови в 11 томах

боління

БОЛІ́ННЯ, я, с.

1. Стан за знач. болі́ти²; муки, страждання.

Він разом з ним жив, він вкупі з ним ділив і радощі й боління (Стар., Облога.., 1961, 41);

Прости мені усі боління. Що я в житті тобі завдав (Мас., Сорок.., 1957, 240);

Всі боління переборюйте й вагання. Хай живе святе горіння й братнє поміж нас єднання! (Тич., II, 1957, 240).

2. розм., рідко. Стан за знач. болі́ти³.

Геть боління!.. Я дужий віднині (Граб., І, 1959, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боління — болі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. боління — -я, с. 1》 Стан за знач. боліти II; муки, страждання. 2》 розм., рідко. Стан за знач. боліти III. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боління — БОЛІ́ННЯ¹, я, с. Стан за знач. болі́ти¹. Прости мені усі боління, Що я в житті тобі завдав (Т. Масенко). БОЛІ́ННЯ², я, с. Стан за знач. болі́ти². Він разом з ним жив, він вкупі з ним ділив і радощі, й боління (М. Словник української мови у 20 томах
  4. боління — МУ́КА (стан, зумовлений фізичними болями, душевними переживаннями тощо), МУ́КИ, СТРАЖДА́ННЯ, ТОРТУ́РИ (ТОРТУ́РА рідше), МОРДУВА́ННЯ, БОЛІ́ННЯ, КАРА́ННЯ, КАТУВА́ННЯ, МИТА́РСТВО книжн., ГРИЗО́ТА розм., ГРИ́ЖА діал. (важкі переживання). Словник синонімів української мови