1. Словник української мови в 11 томах

бородань

БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм. Бородата людина.

— Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 215);

Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (Головко, II, 1957, 573).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бородань — борода́нь іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. бородань — -я, ч., розм. Бородата людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бородань — БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм. Бородата людина. – Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (І. Нечуй-Левицький); Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (А. Головко); – Я староста, – сказав голий бородань. – Я вас зараз улаштую (І. Багряний). Словник української мови у 20 томах
  4. бородань — Бородай, бородач Словник синонімів Вусика
  5. бородань — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні). Словник синонімів української мови
  6. бородань — Бородань, -ня м. Бородачъ. Міусск. окр. Словник української мови Грінченка