1. Словник української мови в 11 томах

борсук

БОРСУ́К, а́, ч. Хижий лісовий хутровий звір з родини куницевих.

Аж ось виступив до трону, Щоб взять Лиса в оборону, Стрий його, Борсук Бабай (Фр., XII, 1953, 11);

Старий борсук з білою стьожкою на лобі довго біг, рохкаючи, поряд з Явдохою (Донч., III, 1956, 57);

*У порівн. — Андрію! Ти чому сидиш, як борсук, у бараці? — накинувся на мене Бобров (Збан., Ліс. красуня, 1955, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. борсук — борсу́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. борсук — -а, ч. Хижий лісовий хутровий звір із родини куницевих, що живе в норах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. борсук — БОРСУ́К, а́, ч. Хижий лісовий хутровий звір родини куницевих. Аж ось виступив до трону, Щоб взять Лиса в оборону, Стрий його, Борсук Бабай (І. Франко); Старий борсук з білою стьожкою на лобі довго біг, рохкаючи, поряд з Явдохою (О. Словник української мови у 20 томах
  4. борсук — Хижий ссавець, заселяє ліси Євразії; довж. бл. 80 см; риє нори; зимою переважно впадає у сплячку; промисловий. Універсальний словник-енциклопедія
  5. борсук — Борсук, -ка м. Барсукъ. Словник української мови Грінченка