1. Словник української мови в 11 томах

боярство

БОЯ́РСТВО, а, с.

1. збірн., іст. Бояри.

Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого егоїстичного боярства.. з нижчим, біднішим класом народу (Коцюб., III, 1956, 39);

Чи могли мирно жити Роман і велике боярство? Ні (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 72).

2. тільки одн., етн., заст. Звання боярина, обов’язки його на весіллі.

Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Кв.-Осн., II, 1956, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боярство — боя́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. боярство — -а, с. 1》 збірн., іст. Бояри. 2》 тільки одн., етн. Звання боярина, обов'язки його на весіллі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. боярство — БОЯ́РСТВО, а, с. 1. збірн., іст. Бояри. Його [І. Франка] цікавить боротьба двох елементів: гордого егоїстичного боярства .. з нижчим, біднішим класом народу (М. Коцюбинський); Чи могли мирно жити Роман і велике боярство? Ні (А. Хижняк). 2. тільки одн. Словник української мови у 20 томах
  4. боярство — Боя́рство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. боярство — Боярство, -ва с. Боярство, бояре. Греб. 328. Словник української мови Грінченка